Ми гуляли по осінньому Києву і шукали локацію для фотосесії. Погода була дуже прохолодною, і тривалий час на вулиці бути не дуже приємно. Випадково опинилися недалеко від району залізничного вокзалу і з’явилася ідея зняти в музеї залізничного транспорту, який знаходиться на вокзалі на дальніх коліях. Музей ретро потягів, вінтажних вагонів. Вийшло чудове фотоімпровізація і цікава екскурсія. Оглянули експонати, зняли всередині вагонів, придумуючи забавні історії. Фотосесія пройшла легко і позитивно! Вийшло багато чудових знімків. Вже на комп’ютері, підбираючи фотографії для ретуші, бачив цікаву серію кадрів. Вони складалися в історію, а під цю історію дуже добре підійшов вірш:
Она сидела у окна,
А он вошел в ее вагон.
— Женат, — подумала она,
— Лет двадцать пять, — подумал он.
А за окном цвела весна,
День был прекрасен, словно сон.
— Красив, — подумала она.
— Как хороша! — подумал он.
Но проза жизни такова,
Он встал и вышел на перрон…
— Как жаль! — подумала она.
— Как жаль! — успел подумать он.
А дома, взяв бокал вина,
Включив любимый «Вальс-Бостон»
— Одна… — подумала она.
— Один… — подумал он.